Товаришу любий мій, брате,Дивися у вічі рабам.Як будете так воювати –Вкраїни не бачити вам.
Олег Ольжич (Грудень 1932)
У ніч з 9 на 10 червня 1944 р. під час чергового допиту в концентраційному таборі Заксенхаузен загинув Олег Ольжич (Кандиба) – український поет, археолог, діяч ОУН.Олег належав до покоління, яке взяло на себе обов’язок виправити прорахунки батьків, діячів УНР, тих, що не зуміли утримати українську незалежність.Народився Олег Ольжич (справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба) 21 липня 1907 року у ЖитомиріОлег із батьком поетом та письменником Олександрам Кандибою (Олександр Олесь) , були дуже схожими, однаково високими на зріст — і колосально відрізнялися вдачею. Батько критикуватиме сина за надмірний радикалізм у житті та віршах, а Олег пізніше скаже, що батькові вірші для гімназисток і телеграфісток.Змалку відрізнявся особливими здібностями: чудово малював, грав на піаніно та скрипці. У три роки навчився читати, у п’ять – написав невеличку п’єсу на три дії і сам її обробив.Батько від природи обережний, навіть полохливий , син, навпаки, не уникав небезпек, навіть, здавалося, свідомо йшов їм назустріч.Коли 1919-го його батько виїхав у Будапешт як аташе з питань культури УНР (по суті, втік з України, влаштувавшись у наше консульство) , сім’я жила впроголодь. Олег часто ходив в далекі села вимінювати за різні речі картоплю і борошно. І якщо все проходило вдало, то потім у сніг і холод ніс на плечах важкий мішок.Дуже любив мандрувати. Часто з товаришами пішки або поїздом вирушав для детального огляду певної місцевості. Одного літа об’їхав на велосипеді мало не всю Німеччину. Чудово знав Карпати.За освітою Олег Ольжич був археологом — закінчив Карлів університет у Празі (1929 р.),у неповні 23 роки захистив докторську дисертацію «Неолітична мальована кераміка Галичини» (1930 р.). Мав авторитет у науковому світі.Протягом кількох передвоєнних років заробляв на життя саме археологією (зокрема, брав участь в експедиціях Американської школи доісторичних досліджень).Самостійно вивчив кілька європейських мов, працював у музеях багатьох європейських країн. Читав лекції у Гарвардському університеті, отримав запрошення на роботу в Римі. Саме там познайомився з Євгеном Коновальцем. Для Ольжича ця зустріч змінила все подальше життя.Після створення ОУН вступив до її лав, виконував особисті доручення провідника ОУН полковника Євгена Коновальця. Після загибелі Коновальця ОУН розкололася на бандерівців і мельниківців. Як відомо, перші не любили других — зокрема, за «надмірну м’якотілу інтелігентність». Бандерівці вважали, що це тільки заважає боротися з такими хижаками, як Гітлер і Сталін. Тут потрібні бійці, позбавлені зайвих сентиментів, зокрема, поетичних.Прикметно, що Ольжич — людина крицевої волі — залишився з ОУН-мельниківцями і всім своїм подальшим недовгим життям довів, що добрий поет може бути так само добрим солдатом.На початку німецько-радянської війни (1941 р.) Олег Ольжич переїхав з-за кордону в Україну. Тоді і Мельник, і Бандера були вже заарештовані німцями, і з весни 1942-го Ольжич став заступником голови Проводу Українських Націоналістів (ПУН) та головою ПУН на українських землях. Жив законспіровано, навіть одружився майже таємно, незадовго до арешту. Гестапо вистежило і схопило його 25 травня 1944 року у Львові. Помер в ніч на 10 червня від тортур на черговому допиті, який проводили гестапівці Вольф, Вірзінг і Шульц.. Таке враження, що гітлерівці особливо боялися саме Ольжича — бо більшість відомих ОУНівців (Мельник, Бандера, Бульба-Боровець) вийшли із Заксенхаузена живими.…Третя книга його віршів опублікована посмертно. І син, якого так само назвали Олегом, теж народився невдовзі після загибелі батька. Він — фізик, розробляв робототехніку для НАСА, живе в Канаді й не раз бував в Україні, за яку віддав життя Олег Ольжич.