Три роки тому, 7 квітня 2022 року поховали закатовану родину Сухенко – Ольгу, Ігоря та їхнього сина Олександра з села Мотижин, що на Київщині. На похороні стояло три труни, і доньці Олені не вистачало рук, аби востаннє обійняти маму, тата і брата.
Пані Ольга була старостою Мотижина, її чоловік був бізнесменом, а син – футболістом.Родина свідомо залишилася з односельцями, до останнього допомагаючи їм і підтримуючи. Не виїхали, як пояснював Ігор, бо «потім не зможуть людям дивитися в очі».Вони налагодили доставку хліба у село, ремонтували перебиті високовольтні дроти, знаходили потрібні ліки, рятували від холоду дровами. А ще – гуртувати людей, підбадьорювали, організовували колони на евакуацію. В одну з таких колон Сашко посадив кохану дівчину Дашу. А сам залишився.23 березня до оселі Сухенків приїхали росіяни. Спершу окупанти провели обшук, забрали автомобіль Сашка, і поїхали. Згодом повернулись – викрали Ольгу та Ігоря, а наступного дня – Олександра.З 23 березня по 2 квітня ніхто нічого не знав про долю родини. 2 квітня батальйон “Крим” прочісував Мотижинський ліс. Знайшли братську могилу, у якій були тіла усіх трьох Сухенків.Вони були не просто вбиті. Вони були закатовані.Донька Олена розповіла пізніше, що її батьки та брат через волонтерів передавали інформацію українським військовим. Сашко сам їй про це розповідав незадовго до смерті. Казав, що якщо він втече, то батьків уб’ють. Перед тим, як росіяни його забрали, сусід Сухенків бачив, як Саша сидів поряд з домом і плакав…Сухенків здав хтось із односельчан. Між собою про це говорять і мотижинці…Провести родину в останню путь прийшло майже все село, дорогу до кладовища встеляли квіти. Саші в труну поклали м’яча. Труна Ігоря Сухенка була закритою. Односельці бачили вирвані нігті Ольги… Автор допису Svitlana Samarska (За матеріалами «Української правди»)