Вісім років тому назад саме в цей день, 18.12.2016-го, в студії телеканалу «Еспресо» відбувалася цікава розмова, дійовими особами якої були тодішня міністерка освіти Ліля Гриневич і митрополит УГКЦ Любомир Гузар. Організатором того дійства виступав Віталій Портников. Розмова явно не клеїлася, бо учасники її прийшли в студію з різних світів і користувалися різними мовами.
Устами митрополита промовляла життєва мудрість, а устами міністерки – посадове бачення ситуації. Тому Любомир Гузар говорив про те, що найголовніше завдання школи – підтримати становлення людини в людині : «щоби продуктом цілого процесу освіти була людина, яка має знання, потрібне для свого життя, для співжиття з іншими, але яка це знання вміє використати, щоби бути собою і щоби вміти спілкуватися з іншими». Далі він скаже про те, що цієї мети під силу досягти лише гарному вчителеві, який є заможною людиною і користується високою повагою в батьків, учнів і суспільства.
У репліках міністерки слово «людина» не фігурувало зовсім. Натомість вона говорила про зміни, в основі яких – орієнтація на компетентності, оскільки це такі універсальні утворення, в яких присутнє все необхідне людині – знання, м’які навички і цінності. Звичайно, погоджувалася вона, потрібен гарний учитель, і його треба всіма силами формувати, перепідготовлювати, примусити переінакшуватися, змінювати своє відношення до учня, щоб завдяки цьому він спромігся набути належний рівень поваги в батьків, учнів і суспільства. А держава вже подбала про те, щоб підняти рівень оплати його праці аж на два тарифні розряди.
Сподіваюся, діаметральну протилежність підходів двох співрозмовників вдумливі читачі виявлять самі.
…Через чотири роки після тієї розмови було прийнято Державний стандарт повної загальної середньої освіти. В його тексті – 4112 слів. Серед них немає трьох найважливіших: «людина» ( не взагалі, а вжитого на означення якостей учня), «людяність», «совість»…
Освітній блог